POWER

POWER METAL FORCES - HEAVY METAL PORTAL

Pain Of Salvation (UA)

 Pain Of Salvation — Road Salt One (2010)

Сьома робота шведських зірок прогресивного року та металу PAIN OF SALVATION і здивувала, і порадувала, і засмутила… Все ж після експериментально-рокового альбому «BE» я так і не здався, вірячи, що шведів «попустить» і «Scarsick», що вийшов слідом, не стане для них зміцненням рок-лінії замість метал-лінії. Але він таки став таким зміцненням і, взагалі, знову «все як у безду зірвалося»... Стиль виконання групи вкотре змістився тепер з прогресив-рокового напрямку на «все, що займанецця».

 Як і обкладинка альбому в стилі 70-х, так і музика являє собою олд-блюз/арт/класичний рок! Хіба що з типовими, впізнаваними та оригінальними мелодіями POS. Як і раніше, музика цих шведів сильна та прониклива в мелодійному та емоційному планах, грамотна та соціально-орієнтована в текстовій складовій, технічно ідеально вивірена та віртуозна. У ній багато зворушливих клавішних партій, несподівано ревучих гітарних дисторшнів, і звичайно ж геніального вокалу Daniel’а Gildenlöw’а… багато, та він усюди, його голос розкривається ще ширше і заповнює все! POS перетворюються ніби на вокально-орієнтований гурт, коли решта музикантів підіграють вокалу і на першому плані стоїть… ВОКАЛ. 

І це спочатку вражає та шокує, але потім… потім розумієш, що POS знову й знову чудові. Ну і старої групи, звичайно ж, на цьому альбомі вже немає. Так, це класний ретро-рок, тонкий і драматичний ранній Genesis, розкутий і відв'язний Led Zeppelin і Queen, що б'є прямо в обличчя! І все це з харизмою та шармом POS. Альбом природним чином «виходить» у шведів на ура. Ще б цим досвідченим суперпрофесіоналам щось взагалі не вдалося б… Він, безумовно, сильний на хіти. Адже що в такому стилі головне — вокальні мелодії та гармонії взагалі. Вокал приголомшливий, за роки підсідаючий, але з таким матеріалом звучить чудово. А мелодії — все ті ж фірмові найсильніші POS-мелодії, але дещо спрощені в тисячі разів, доведені до простоти радіоформату. У цьому їхньому радіо-році є примари комерційних ноток пізнього Genesis. Але спроба «підіграти» відомим і популярним, на мою думку, групам вдалася на славу. Вона успішно реалізувала свою чи то дитячу мрію стати шведським Genesis і Zeppelin, чи то тодішній стан душі музикантів…


1. No Way 05:282. She Likes to Hide 02:57
3. Sisters 06:15
4. Of Dust 02:32
5. Tell Me You Don't Know 02:42
6. Sleeping Under the Stars 03:35
7. Darkness of Mine 04:17
8. Linoleum 04:55
9. Curiosity 03:33
10. Where It Hurts 04:51
11. Road Salt 03:00
12. Innocence 07:15
51:20

Daniel Gildenlöw Vocals, Guitars, Bass, Drums (additional), Keyboards (additional), Songwriting, Lyrics
Johan Hallgren Guitars, Vocals (backing)
Léo Margarit Drums, Vocals (backing)
Fredrik Hermansson Keyboards

W.A.S.P. (UA)



W.A.S.P. — Helldorado (1999)

На альбомі «Helldorado» американських ветеранів хеві-металу W.A.S.P. повернувся оригінальний гітарист Кріс Холмс. Це давало надію на повернення групи до своїх витоків і потужне творче відродження. Однак очікування не виправдалися повною мірою. «Helldorado» не став тріумфальним камбеком і не підняв гурт на новий рівень, навіть за участі Холмса.

Альбом витриманий у дусі важкого, брутального рок-н-ролу, що нагадує ранній Motörhead. Звук вийшов досить одноманітним. Голос Блекі Лоулесса, хоч і не втратив своєї впізнаваної харизми та агресивної енергії, звучить надто сиро, часто «на одній ноті» і досить брудно. Проте врятували альбом фірмові вокальні мелодії. Вони залишаються характерними саме для W.A.S.P. і містять чимало сильних, хукових моментів. Завдяки цьому «Helldorado» не став провалом. Попри певну сирість і недопрацьованість матеріалу, в ньому вистачає драйву та справжніх перлин: запальна «Don’t Cry (Just Suck)», енергійні «Helldorado», «Dirty Balls» і «Hot Rods to Hell», а також більш атмосферні та розмірені «Damnation Angels» і «High on the Flames».

W.A.S.P. намагалися записати відверто рок-н-рольний альбом, але час для такого експерименту виявився не надто вдалим. Рок-н-рольна стихія ще не органічно поєднувалася з їхнім хеві-металевим підґрунтям. Згодом Лоулесс успішно інтегрував цю енергію в звучання гурту, що особливо помітно вже на наступному альбомі «Unholy Terror». Та навіть попри всі недоліки, «Helldorado» — це дуже приємний і кльовий альбом, який просто потребує деякого часу та правильного настрою, щоб розкритися.

1. Drive By 00:54
2. Helldorado 05:06
3. Don't Cry (Just Suck) 04:17
4. Damnation Angels 06:27
5. Dirty Balls 05:20
6. High on the Flames 04:11
7. Cocaine Cowboys 03:58
8. Can't Die Tonight 04:04
9. Saturday Night Cockfight 03:21
10. Hot Rods to Hell (Helldorado Reprise) 04:14
41:52

Blackie Lawless Vocals (lead), Guitars, Lyrics, Songwriting
Mike Duda Bass, Vocals
Chris Holmes Guitars (lead)
Stet Howland Drums, Vocals

Рецензії на літеру Z

Рецензії на літеру Y

Рецензії на літеру X

Рецензії на літеру W

 W.A.S.P.

Рецензії на літеру V

Рецензії на літеру U

Рецензії на літеру T

Рецензії на літеру S

Рецензії на літеру Q

Рецензії на літеру P

 Pain Of Salvation

Рецензії на літеру O

Рецензії на літеру N

Рецензії на літеру M

Рецензії на літеру L-2

Рецензії на літеру K

Рецензії на літеру J

Рецензії на літеру I

Рецензії на літеру R

Рецензії на літеру H

Рецензії на літеру G

Рецензії на літеру F

Рецензії на літеру Е

Рецензії на літеру D

Рецензії на літеру С

Рецензії на літеру B

Рецензії на літеру A